Фільм 4. 1991-1996

Для перегляду фільму клікніть на зображення

Продовжуємо згадувати і аналізувати трансформацію українського суспільства у перші пост-радянські роки. У цей час відбувалися дуже непрості процеси, які негативно позначилися на житті людей та мали несприятливі довготривалі наслідки.

"Народногосподарський комплекс" швидко деградував, а його залишки так само швидко криміналізувалися. Економіка перетворювалася на джунглі, у яких одразу почалася боротьба за виживання. Виживати намагалися всі: підприємства, бандитські угруповання, пересічні громадяни, державна бюрократія, силові структури.

1991-1996 роки - дуже проблемний період, як і всі інші. Відбулася зміна президента, переобирався парламент, приймалася Конституція. Україна ніяк не могла вирішити, яка вона республіка - президентська, парламентська, чи якась мішана. Але що би вона не пробувала, все одно виходила не справжня республіка, а якась невдала карикатура на гетьманат.

В економіці було зроблено ставку на "велику приватизацію" і співпрацю з Росією, але це теж мало свої негативні наслідки: зберегти виробничий потенціал все одно не вдалося, почали формуватися паразитарні олігархічні клани, а різнопланова залежність від Росії багато у чому навіть посилилася. Трохи допомогла світова кон'юнктура, і злидні початку 90-х почали трохи відступати, але це все створювало ілюзію економічного розвитку країни, бо насправді ситуація була дуже непростою.

Все, як завжди, мало зворотній ефект і свою "темну сторону". Так само і зі злочинністю, яка на початку 90-х дуже мучила суспільства. Правоохоронні органи, врешті-решт, наче перемогли, але фактично - виграли боротьбу за "кришування" багатьох бізнесів, і "зайняли місце бандитів", як висловився один із наших експертів.

Колосальний науково-технічний потенціал УРСР виявився нікому не потрібним, а реформувати його, чи пристосувати до нових умов по-справжньому теж не вийшло. Тим самим було закладено основу довготривалого науково-технічного відставання української економіки.

Ми згадуємо те, що відбувалося в політиці, економіці, культурі, науці, спорті, у суспільному житті в ті роки. Вихід з радянського економічного, політичного, інформаційного, культурного простору давася Україні нелегко. Насправді, і станом на сьогодні цей процес не є завершеним. А у 1991-1996 роках ми робили свої перші кроки - хиткі і непевні. А такі кроки, як відомо, можуть закінчуватися падіннями, часто болісними. Але як інакше навчитися ходити? І, до речі, чи навчилися ми?

Ми продовжуємо згадувати події та "вчити уроки" новітньої історії України. Розбираємо, що відбувалось, чому, і до чого це все призвело. І мимоволі виникає питання: що ми за учні такі? І чи здатні ми взагалі засвоїти будь-який подібний матеріал? Як довго ще Україні бути країною невивчених уроків історії?